20 лютого: початок окупації Криму і війни рф проти України
20 лютого 2014 року стало датою початку збройної агресії росії проти України. Саме цього дня російські війська без розпізнавальних знаків перетнули державний кордон України, почали перекидання техніки через Керченську протоку та захоплення стратегічних об’єктів у Криму. Поки увага світу була прикута до кульмінаційних подій Революції Гідності в Києві, росія розпочала активну фазу наступу на півострів.
Саме цього дня українська розвідка зафіксувала перші факти вторгнення збройних підрозділів російської федерації через Керченську протоку. В Криму почали з’являтися військові вантажівки без розпізнавальних знаків, а на стратегічних об’єктах півострова було помічено озброєних чоловіків у російському спорядженні, які стали відомі, як “зелені чоловічки”.
Російські дії в лютому 2014 року не були спонтанним рішенням, а стали реалізацією давно розробленого плану. Російський Чорноморський флот, розташований у Севастополі, з самого початку залишався інструментом тиску на Україну. Попри домовленості про розподіл флоту, росія фактично проігнорувала ці угоди, поступово нарощуючи свою військову присутність і використовуючи енергетичний шантаж для політичного впливу.
Конфлікт навколо острова Тузла у 2003 році став випробуванням реакції України та міжнародної спільноти на територіальні зазіхання. У наступні роки Москва активно нарощувала пропагандистський вплив, створюючи на півострові проросійські організації та політичні структури, що мали підготувати ґрунт для майбутньої окупації. Харківські угоди 2010 року продовжили перебування Чорноморського флоту рф у Криму до 2042 року, фактично закріплюючи російську військову присутність на півострові.
Вже у 2011-2012 роках росія почала активну підготовку до вторгнення: на території Криму формувалися воєнізовані групи, відбувалося переозброєння армійських підрозділів, а українські навігаційні об’єкти захоплювалися росіянами.
У 2013 році російські війська проводили масштабні навчання “Захід-2013”, після яких частина підрозділів так і не повернулася до місць постійної дислокації. Наприкінці 2013 року біля кордонів України було розміщено близько 37 тисяч військовослужбовців рф, готових до застосування у військовій операції.
В лютому 2014 року, на тлі хаосу після Революції Гідності, росія розпочала збройну операцію, скориставшись моментом, коли Україна не мала можливості дати негайну відсіч.
Після втечі Віктора Януковича з Києва 21 лютого 2014 року росія розпочала реалізацію цього сценарію. Уже 23 лютого в Севастополі було проголошено створення проросійської “самооборони”, що діяла під контролем російських спецслужб.
24 лютого російські бронетранспортери блокували в’їзди до міста, а до узбережжя Криму підійшла так звана “олімпійська ескадра” Чорноморського флоту рф, на борту якої були російські військові та спецпризначенці.
Попри військову загрозу, тисячі кримців виступили на захист територіальної цілісності України. 26 лютого 2014 року перед будівлею Верховної Ради АРК відбувся масштабний мітинг, організований Меджлісом кримськотатарського народу. Близько 15 тисяч кримських татар та проукраїнських активістів вийшли, щоб протестувати проти окупації півострова.
Ніч на 27 лютого стала трагічною: озброєні російські спецпризначенці захопили будівлі Верховної Ради та Ради міністрів Криму. Окупаційна адміністрація, підконтрольна Кремлю, невдовзі проголосила Сергія Аксьонова “головою” Криму, що стало відправною точкою для подальшого псевдореферендуму.
Російське вторгнення супроводжувалося масштабними репресіями проти всіх, хто виступав на підтримку України. Однією з перших жертв окупації став кримськотатарський активіст Решат Аметов. Його викрали 3 березня 2014 року під час одиничного протесту біля будівлі Ради міністрів у Сімферополі. Через два тижні його тіло знайшли зі слідами тортур.
Меджліс було оголошено “екстремістською організацією” та заборонено, лідеру кримськотатарського народу Мустафі Джемілєву та Голові Меджлісу кримськотатарського народу Рефату Чубарову, заборонили в’їзд до Криму. Почалися арешти активістів, обшуки в будинках кримських татар, тиск на незалежні ЗМІ та переслідування всіх, хто намагався чинити спротив окупації. Викрадення людей, катування, політично вмотивовані вироки стали частиною нової реальності півострова. Станом на лютий 2025 року в окупованому Криму росія незаконно ув’язнила 221 особу за етнічними, релігійними та політичними мотивами, з них 137 — кримські татари.
Захоплення Криму стало не лише актом територіальної експансії, а й стратегічним військовим кроком росії. Після 2014 року півострів перетворився на одну з найбільш мілітаризованих зон у світі. Крим використовується як плацдарм для атак на материкову частину України.
Попри це, спротив триває – як на самому півострові, так і поза його межами. Україна продовжує боротьбу за повернення Криму, а міжнародна спільнота не визнає незаконної окупації. 20 лютого стало початком боротьби, яка триває і сьогодні.
