17 травня в Україні вшановують пам’ять жертв політичних репресій
17 травня в Україні вшановують пам’ять жертв політичних репресій — людей, чиї життя були зламані тоталітарним комуністичним режимом. Тисячі українців були розстріляні, ув’язнені, закатовані у таборах, відправлені на заслання лише за власні переконання, походження, мову, віру чи прагнення залишатися вільними.
Детальні інформаційні матеріали доступні на сайті Українського інституту національної пам’яті
Великий терор: одна з найстрашніших сторінок історії
Наймасштабнішою хвилею репресій став Великий терор 1937-1938 років. За офіційними даними, лише в Українській РСР тоді засудили майже 199 тисяч осіб. Близько двох третин із них були розстріляні.
Людей карали без справедливого суду та права на захист. Вироки часто ухвалювали так звані «трійки» — позасудові органи, які діяли за заздалегідь визначеними планами на кількість арештів і страт. Під тортурами вибивали «зізнання», а страх став частиною повсякденного життя.
Тоталітарна система нищила не лише окремих людей, а й цілі родини. Дружин і чоловіків «ворогів народу» арештовували, дітей забирали до спеціальних закладів, родичів висилали у віддалені регіони СРСР.
Місця, де мовчить земля
В Україні існують десятки місць масових поховань жертв репресій. Одне з найвідоміших — Биківня під Києвом, де вже встановлено імена понад 19 тисяч розстріляних.
Серед інших місць пам’яті:
- П’ятихатки у Харкові;
- Рутченкове поле у Донецьку;
- Дем’янів лаз на Івано-Франківщині;
- Саліна на Львівщині;
- урочище Сандармох у Карелії, де були страчені сотні українців.
Для Харківщини тема політичних репресій має особливо болісне значення. Саме у П’ятихатках поховані тисячі людей, життя яких забрала репресивна машина.
Чому пам’ять важлива сьогодні
Історія Великого терору — не лише про минуле. Вона нагадує, до чого призводять диктатура, знецінення людського життя, мова ненависті та безкарність.
Сьогодні українці знову протистоять агресії держави, яка продовжує традиції радянського тоталітаризму — через насильство, депортації, катування та спроби знищення української ідентичності.
Саме тому збереження історичної пам’яті є частиною нашої стійкості. Поки ми пам’ятаємо імена жертв та правду про злочини режиму, суспільство має шанс не допустити повторення подібних трагедій.
У День пам’яті жертв політичних репресій схиляємо голови перед усіма невинно закатованими та вбитими. Вічна пам’ять тим, хто став жертвою тоталітарного режиму.
